Новости образования

Економічна думка античного світу розвивалась насам­перед у Греції, а також у Римі, де вона набула певних особ­ливостей. Так, у греків на відміну від римлян більше уваги приділяється питанням господарської етики.

Щоб обґрунтувати регламентоване присвоєння прибут­ку покупцями та торговцями, Каутілья (автор трактату) виходить з того, що оскільки ціна товару на ринку складається не тільки з ви­трат на виробництво, а й з торговельних витрат, то спочат­ку слід установити частку прибутку торговця в ціні товару в розмірі 5 % ціни на місцеві товари, а також встановити 10 % — на привізні товари.

Золото і перли не розглядаються в трактаті як виключне багатство; такими визнаються передусім матеріальні блага. При цьому, з одного боку, золоту відводиться роль таких грошей, що забезпечують обмін, від золота все ж «вигоди» в одних буває більше, ніж у інших, з другого – золото оголошується товаром, якщо ним вимірюються ресурси держави.

Конфуцій вважав природно виправданим існування різ­них форм власності: великої спільноти (колективної влас­ності селянських общин), особистого володіння родової аристократії і неродовитих рабовласників. Пов'язуючи всі на­явні суперечності в імперії з особистою власністю, він все ж надає їй перевагу.

Стародавній Єгипет:

• «Повчання гераклеопольського царя своєму синові»(12 ст. до н.е.);
• «Повчання Ахтоя своєму синові Піопі» (20 ст. до н.е.);
• «Речення Іпусера» (18 ст. до н.е.).

Економічна думка як сукупність уявлень про те, як вирішувати різноманітні господарські завдання, зародилася і розвивалася разом з виникненням і розвитком людських общин. Для задоволення своїх потреб люди повинні були шукати найраціональніші способи вико­ристання обмежених ресурсів. Ці пошуки і являли собою еко­номічну думку, яка фіксувалася у вигляді обрядів, традицій, релігійних уявлень, наскальних малюнків. З появою писемності, можливості фіксації і передачі господарської інформації істотно розширилися. У той же час, з поділом суспільства на класи і появою держави, ускладнилися господарські завдання, потребуючи відповідних економічних ідей.

У складній системі економічних наук курс «Сучасні економічні теорії» займає важливе місце. Оскільки теоретично осмислюється  й уза­гальнюється  досягнення кожної з цих теорій, то тим самим, безумовно, забезпечується одна з передумов їх подальшого поступового розвитку.

Сучасна економічна теорія розвивається за такими ос­новними напрямами:

ü      економічний лібералізм, репрезенто­ваний неокласичною теорією, неолібералізмом і сучасним монетаризмом, яким властиві заперечення необхідності масштабного державного втручання в економічне життя і віра у регулюючі можливості об'єктивного ринкового меха­нізму;

ü      економічний дирижизм, представлений неокейнсіанством, вченням шведської економічної школи та неоінституціоналізмом.

ü      неокласичний синтез – є сьогодні особливою течією економічної думки, який намагається поєднати кейнсіанство з неокласичною теорією.

Вивчення курсу «Сучасні економічні теорії» дає можливість пізнання:

• основних закономірностей виникнення і розвитку економічних уявлень та їхньої залежність від конкретно-історичних ситуацій;
• економічних концепцій основних шкіл та напрямків економічної думки;
• досягнень видатних вчених-економістів і нобеліантів та їхнього внеску у роз­виток еконо-мічної науки і формування певного механізму самовдосконалення економіки суспільства.