Так, у середину XX століття поступову стало зрозуміло, що світове господарство не в змозі стабільно функціонувати без яких-небудь загальних для всіх країн механізмів координації і керування.

На мікро рівні фірми почали активніше створювати вертикальні схеми керування відтворюючими процесами, які включали їх підприємства в багатьох країнах світу, і поступово переросли в транснаціональні корпорації (ТНК).

На макрорівні, буквально протягом десятиліття, виникла ціла система міждержавних економічних і фінансових організацій, призначенням яких було спостерігати за світовим економічним розвитком, попереджувати про виникнення дисбалансу і в разі необхідності всебічно підтримувати країни. Серед них - Міжнародний валютний фонд, Світовий банк, Світова Організація торгівлі, Організація Об'єднаних Націй, декілька об'єднань в Європі, а також відповідних об’єднань на інших континентах.

Отже, руйнація в 50-ті роки колоніальної системи, крах на рубежі 90-х років соціалістичної системи і перехід колишніх колоній та пострадянських країн до ринку, створили передумови для нового рівня економічної відкритості у відношеннях між майже всіма країнами світу. Більшість з них в той чи іншій формі дотримуються в своїй економічній політиці принципів відкритої економіки, які передбачають не лише активну участь країни в світовому ринку і світовому господарстві, а й міждержавну координацію економічної поведінки і прийняття спільних адекватних заходів щодо її корегування.

Все це дозволяє зробити висновок, що наприкінці XX століття, ринкова економіка перейшла в нову, більш високу, ніж світове господарство, якість і стала міжнародною.

Ознаками міжнародної економіки є:

1) розвинена сфера міжнародного обміну товарами на базі міжнародної торгівлі;
2) розвинена сфера міжнародного руху факторів виробництва, передусім у формі ввозу-вивозу капіталу, робочої сили і технологій;
3) міжнародні форми виробництва на підприємствах, які розміщені в декількох країнах, насамперед, в рамках транснаціональних корпорацій (ТНК);
4) самостійна міжнародна фінансова сфера, не пов'язана з обслуговуванням ні міжнародного руху товарів, ні руху факторів виробництва;
5) система міжнаціональних і наднаціональних, міждержавних і недержавних механізмів міжнародного регулювання з метою забезпечення збалансованості та стабільності економічного розвитку;
6) економічна політика держав, яка виходить з принципів відкритої економіки.

Предметом теорії міжнародної економіки є закономірності формування попиту і пропозицій на товари та фактори виробництва, які знаходяться в міжнародному обігу, а також ті процеси на міжнародному ринку, які слугують підґрунтям (мотивацією) для проведення адекватної економічної політики країн. В рамках цього предмету міжнародна економіка охоплює не лише перші три ознаки, які були характерні для світового ринку (1) і для світового господарства (2-3), а й три зовсім нові ознаки (4-6). Отже, якщо ознака 1 є характеристикою світового ринку, ознаки 1-3 в сукупності характеризують світове господарство, то ознаки 1-6 разом є характеристиками міжнародної економіки в цілому.