Одним з основних понять інноватики є поняття інноваційного процесу.

Фундатор інноваційної теорії Й. Шумпетер розглядав інновацію в динаміці, тобто як інноваційний процес, а саме:

«виготовлення нового продукту, а не «новий» продукт;

упровадження нового методу, а не «новий метод»;

освоєння нового ринку...;

отримання нового джерела сировини...;

проведення реалізації...».

За визначенням американського дослідника Б.Твісса: «інноваційний процес — це перетворення наукового знання, наукових ідей, винаходів у фізичну реальність (нововведення), яка змінює суспільство. В основі інноваційного процесу лежить створення, упровадження і поширення інновацій, необхідними властивостями яких с науково-технічна новизна, практичне їх застосування і комерційна реалізованість з метою задоволення нових суспільних потреб.

Визначення цього процесу розкрито у Додатку до Лекції 7, але необхідно розглянути, що саме впливає на розвиток інноваційного процесу:

- стан зовнішнього середовища, у якому він проходить (тип ринку, характер конкурентної боротьби, практика державного регулювання, рівень освіти, організаційні форми взаємодії науки і виробництва тощо);

- стан внутрішнього середовища окремих організаційних і господарських систем (фінансові та матеріально-технічні ресурси, застосування технологій, зв'язки з зовнішнім середовищем та ін.);

- специфіка самого інноваційного процесу як об'єкта управління.