ТЕОРІЯ ОПТИМАЛЬНОГО РОЗПОДІЛУ РЕСУРСІВ
Тривалий час, аж до середини XX століття, математичні підходи та обґрунтування ігнорувалися теоретиками, які творили економічну науку.
Багато важливих праць були заморожені, публікації економістів-математиків гальмувалися і обмежувалися. Водночас математичні дослідження тривали і, не дивлячись на утиски математиків, були досягнуті блискучі результати. У 1975р. кращі представники математичної школи радянський учений Леонід Канторович і американський професор Т'яллінг Купманс були відзначені Нобелівською премією. Основу теорії оптимального розподілу ресурсів складає метод лінійного програмування. Новий розділ у математиці, що набув широкого розповсюдження в економічній практиці, сприяв розвиткові та використанню електронно-обчислювальної техніки, вперше був обґрунтований доктором фізико-математичних наук Л .Канторовичем. По суті - це метод максимізації за обмежених ресурсів, а умови задачі на оптимум і мета, яка повинна була бути досягнута, можуть виражатися з допомогою системи лінійних рівнянь. Невідомі в них тільки першого ступеня; жодне невідоме не перемножується на інше невідоме. Такі рівняння виражають залежності, які можуть бути зображені на графіку прямими лініями.
Оскільки рівнянь менше, ніж невідомих, то задача зазвичай має не одне, а множину рішень. Найти ж потрібно одне, згідно термінології математиків, екстремальне рішення.
Так, у задачі з оптимізації випуску фанери Л. Канторович представив змінну, яку слід максимізувати у вигляді суми вартостей продукції, що вироблена всіма станками. Обмежувачі були викладені у формі рівнянь, що встановлюють співвідношення між усіма факторами, що витрачаються у виробництві (деревиною, клеєм, електроенергією, робочим часом) і кількістю виробленої продукції (фанери) на кожному із станків. Для показників факторів виробництва були введені коефіцієнти, названі розв'язуючими множниками, або мультиплікаторами. З їхньою допомогою розв'язується поставлена задача. Якщо відомі значення розв'язуючих множників, то шукані величини, зокрема, оптимальний обсяг продукції, що виробляється можуть бути порівняно легко знайдені.