У наступний період в поняття «людського капіталу» західні вчені стали вкладати значно ширший зміст.

 Так, Л. Едвінссон та М. Мелоун розглядають цей капітал як складову інтелектуального капіталу поряд із структурним капіталом. Елементами «людського капіталу» вони називають втілені у працівниках компанії сукупність знань, практичних навичок, творчих здібностей, а також моральні цінності компанії, культуру праці, здатність до нововведень, філософію фірми та загальний підхід до справи. «Людський капітал», на їх думку, не може бути власністю компанії, на відміну від структурного капіталу, який складається із технічного та програмного забезпечення, організаційної структури, патентів, ліцензій, торгових марок, баз даних, електронних мереж та всього того, що залишається в офісі після того, як працівники йдуть додому після роботи. Цей вид капіталу включає навіть відносини між компанією та її крупними клієнтами і на відміну від «людського капіталу» може бути власністю компанії, а отже об'єктом купівлі-продажу. Г. Беккер в межах «людського капіталу» виокремив капітал освіти (наявність в людини загальних і спеціальних знань), капітал здоров'я, капітал професіональної підготовки (кваліфікацію, виробничий досвід, навички), капітал міграції, наявність економічно значимої інформації та мотивації до економічної діяльності. Л. Туроу вважає, що до цієї форми капіталу слід включати навіть повагу до «соціальної і політичної стабільності».