У залежності від того, хто є суб'єктом власності, виділяються її види і форми. Різноманіття форм власності відбиває різний ступінь розвитку продуктивних сил і організаційно-економічних відносин, а також неоднакову міру усуспільнення виробництва в різних галузях господарства.

В індустріально розвинутих капіталістичних країнах спостерігається велике розмаїття типів і форм приватної власності (в т.ч. регульованою державою), які, фактично, є основою сучасної ринкової економіки. У кожній державі встановилося своє співвідношення між різними формами власності, а в кожній галузі господарства, у матеріальному виробництві й у нематеріальній сфері затвердилася перевага тих або інших форм. Така змішана економіка відрізняється від цілком монополізованої або одержавленої тим, що вона адекватно реагує на різноманіття змін суспільних потреб.

Саме тому, приватизація державного майна є самим відчутним проявом змін в суспільстві, відповідно є серцевиною реформ в перехідних економіках, до яких належить і Україна(Фонд державного майна України несе відповідальність за процес приватизації в державі).

Приватизація представляє особливу систему економічних відносин, що виникають у зв'язку зі зміною форми власності на засоби виробництва: з «державної» на «приватну».

Вищезазначеним Фондом були законодавчо закріплені такі принципи приватизації: законності; пріоритету прав трудового колективу підприємства, що приватизується; забезпечення соціальної захищеності і рівності прав громадян України в процесі приватизації; пріоритетного надання прав власності громадянам України; приватизації державного майна на платній основі з застосуванням приватизаційних паперів (ваучерів); дотримання антимонопольного законодавства; повного, своє- часного і достовірного інформування громадян про всі дії щодо приватизації конкретних об'єктів.

Отже, приватизація являє собою програму упорядкованого висновку держави з тих сфер діяльності, де з великим успіхом зможе функціонувати приватне підприємство. Процес же денаціоналізації означає повернення власності колишнім власникам. В обох випадках держава не перестає бути відповідальним за визначені соціальні програми або загальний добробут громадян.