За своїми поглядами Туган-Барановський до кінця життя залишався соціалістом реформістського спрямування.

Свої соціалістичні погляди Туган-Барановський виклав у численних працях, серед яких слід виділити «Сучасний соціалізм у своєму історичному розвитку» (1906 р.), «Соціалізм як позитивне вчення» (1917 р.), а також вже згадувану книгу «Соціальні основи кооперації» (1919 р.).

Кінцевим соціальним ідеалом Тугана-Барановського був анархічний комунізм – лад вільних людей, в якому немає експлуатації найманої праці. Однак таке суспільство він розглядав як мету, до якої потрібно прагнути і рухатись послідовно, але яка, можливо, ніколи не буде досягнута Тому для найближчого майбутнього найбільш бажаним уявлялось досягнення хоча б соціалізму з рисами державної або синдикальної системи. У примиренні «двох протилежних начал – свободи особи і панування спільноти» вбачався головний зміст соціалістичного ладу.

 Водночас Туган-Барановський обґрунтував необхідність соціалізму як із матеріальних, так і з соціально-правових позицій. У першому випадку соціалізм – це «господарська система найкращої продуктивності праці», а в другому – «вимога природного права людини на свободу».

В останніх працях Тугана-Барановського обґрунтовувались переваги централізованого планового керівництва господарством у поєднанні зі свободою кооперативної форми організації виробництва. За цими уявленнями, держава стає власником і верховним розпорядником всіх суспільних «капітальних благ», передаючи їх частину в тимчасове користування трудових кооперативів. Останні повинні постачати до державних фондів певну кількість виробленого продукту, а решту використовувати для задоволення власних потреб і на розвиток.