Михайло Іванович Туган-Барановський (1865 - 1919) – це є геніальна постать в українській економічній літературі. Цей видатний український економіст та історик, був міністром фінансів в уряді Центральної Ради. З 1918р. він був один з організаторів Української академії наук (очолив її соціально-економічне відділення)  і був керівником Інституту економічної кон'юнктури.

У 1905 у роботі "Теоретичні основи марксизму", критикуючи теорії трудової вартості, додаткової вартості, зниження середньої норми прибутку та ін. Маркса, зробив спробу на основі філософії І. Канта про найвищу цінність людської особистості сформулювати етичну основу економічної науки. До  того ж, намагаючись вдосконалити концепцію граничної корисності, М. Туган-Барановський, підтвердив висновок про доцільність використання в економічних дослідженнях цієї концепції (тобто визначення величини мінової цінності (ціни) з інтенсивності потреб) і розкрив для російських та українських економістів перспективи введення в цю концепцію засад граничного аналізу. Це, у свою чергу, сприяло дослідженню принципів управління ефективним розподілом ресурсів. При цьому вчений вважав основною заслугою маржиналістських концепцій чітке розмежування понять цінності та корисності «на основі тонного визначення поняття корисності господарського пред­мету».