Добро пожаловать на Новости образования 23.03.2019 г. | 18:57

Економічні дослідження нової історичної школи

  • 21.02.2009 г. | 15:48

До середини 50-х років XIX ст. історична школа про­йшла апогей розвитку і увага до неї стрімко вгасала. Однак на початку 70-х років відбувся новий сплеск інтересу до ідей, що лежать у її основі. Це пов'язано з виходом на сце­ну вчених, яких прийнято поєднувати в нову («молоду») історичну школу. Їх лідером був Густав Шмоллер (1838– 1917), а також певною мірою Адольф Вагнер (1835–1917). Широкої популярності набули до того ж погляди Карла Бюхера (1847–1930) та Луйо Брентано (1844–1931).

Якщо представники «старої» історичної школи фактич­но заперечували існування об'єктивних економічних за­конів, то «молоді» набагато обережніші. Вони відкидають тільки можливість виведення таких законів на основі де­дуктивних міркувань. Безумовно, є необхідним накопичення достовірних історичних і статистичних даних, щоб у майбутньому, мето­дом індукції, побудувати економічну теорію.

            Історична школа закликала до детального вивчення історії народного господарства. «молода» історична шко­ла відгукнулась на цей заклик. При цьому особлива увага приділялась історії окремих економічних установ (торго­вих гільдій, ремісничих цехів тощо), територій, підпри­ємств. Представники молодої історичної школи критику­вали В.Рошера і Б.Гільдебранда за надмірну увагу до за­гальної історії на шкоду історії конкретних об'єктів госпо­дарювання. Необхідно, за твердженням Г. Шмоллера, на­самперед, з'ясувати питання виникнення окремих госпо­дарських інститутів, а не всього народного або навіть світо­вого господарства.

            Особливістю нової історичної школи була спроба пояс­нення господарського життя в тісному взаємозв'язку еко­номіки, етики і психології. Йдеться не про визнання одно­часного впливу на господарство різнопланових факторів, а про їх внутрішню єдність, взаємопереплетіння.

            Густав Шмоллер стверджував, що виробництво, поділ праці, обмін товарів – це й економічні, й етико-психологічні категорії. Господарська культура реалізується у фізичному світі, але виникненням зобов'язана духовним силам людей, що виявляються у вигляді почуттів, потягів, цілей, уявлень і, в кінцевому підсумку, у вигляді свідомих дій. Народне господарство – це форма спілкування, базо­ваного на психічних силах суспільства. Тому політична економія – не тільки економічна наука, а й збірне понят­тя, що відображає сукупність суспільних наук, у тому числі тих, що вивчають політику, право, етику, релігію. З таких позицій Шмоллер розглядає окремі економічні категорії. Наприклад, зміни цін, зарплати, вексельного курсу тощо зумовлюються, на його думку, психологічними моти­вами і почуттями різних груп населення. Так, динаміку заробітної плати він ставить у залежність від ступеня схиль­ності робітників до збереження і розвитку життєвих потреб. Держава, стверджував Шмоллер, стоїть над класами і соціальними групами, над корпораціями й індивідуальни­ми господарствами з їхніми різноспрямованими прагнення­ми. Державно-правове регулювання економічного життя – необхідна умова самого існування народного господарства як єдиного цілого.

            Карл Бюхер відомий, насамперед, своєю схемою розвит­ку господарства, в основі якої лежить довжина шляху, який продукт праці проходить від виробника до споживача. На першому ступені, який Бюхер іменує «домашнім господар­ством», продукти споживаються там же, де виготовлені. На другому ступені, названому «міським господарством», здійснюється виробництво для зовнішнього споживача, але за безпосереднього обміну «виробник – споживач». Третій ступінь – «народне господарство». На цьому ступені вироб­ник працює на невідомий йому ринок, товари проходять через ряд господарств перш ніж дійдуть до споживача. У «народному господарстві» вирішальне значення має діяль­ність грошового капіталу. Бюхер одним із перших помітив зростаючу роль позич­кового капіталу, до якого він відносить і банківський, і акціонерний капітали. За Бюхером, під владу позичкового капіталіста потрапляють однаковою мірою підприємці, зе­мельні власники, торговці та робітники.

            Луйо Брентано приділяв особливу увагу питанням праці та заробітної плати. Праця, за Брентано,це товар особливого роду. Його власник не може відкласти продаж праці, він усюди має йти за проданою підприємцю працею, і тому часто змушений погоджуватися на невигідні умови її продажу. Ці несприятливі для робітника обставини, однак, усуваються, якщо підприємцю протистоїть не окремий ро­бітник, а профспілка, подібна до англійських тред-юніонів. Підвищення заробітної плати, як і скорочення робочого дня, вигідне не тільки робітникам, а й підприємцям, тому що при цьому створюються умови для зростання продук­тивності праці, а отже, для збільшення прибутковості ви­робництва. Низька оплата праці не дає стимулів для заміни ручної праці машинною, що перешкоджає здешевленню товарів і підвищенню їх конкурентоспроможності. Брентано увійшов в історію економічних знань як актив­ний пропагандист низки положень, сформульованих у літера­турі задовго до виходу його праць. Мова йде про закон спадної родючості ґрунту і теорії стійкості дрібних селянських госпо­дарств. Брентано слід визнати якщо не єдиним автором цієї концепції, то одним зі «співавторів», які вважали визнання монополістичних об'єднань практичним засобом усунення економічних криз. Картелі, за Брентано, створюються вироб­никами для планомірного пристосування пропозиції до попи­ту, щоб попередити надвиробництво з усіма наслідками, що випливають з нього: падінням цін, банкрутствами, знецінен­ням діючого капіталу і масовим безробіттям.

            Під впливом молодої історичної школи в останній чверті XIX ст. в усьому світі зріс інтерес до історико-економічних досліджень. Ця школа дуже вплинула на набуття вже у XX ст. широкої популярності суспільствознавцями М. Ве­бером (1864–1920) і В. Зомбартом (1863–1941).

            Макс Вебер почав наукову діяльність як історик народно­го господарства. Всесвітню славу йому принесли праці, при­свячені впливу релігійних поглядів і релігійної моралі на еко­номіку: «Протестантська етика і дух капіталізму»(1905 р.); «Господарська етика світових релігій»(1919 р.). За Вебером, у кожній релігії є два протилежних компонентимістичний і аскетичний. Чим більше розвинутий у релігії аскетичний компонент, тим більше вона сприяє зміцненню життєвого раціонального начала, яке становить дух капіталізму. Най­більший надматеріальний стимул до підприємництва, на його думку, дає протестантизм, відповідно до якого свідченням прихильності людини до Бога є успіх цієї людини в обраній нею сфері діяльності. Пануванням протестантизму пояс­нює Вебер високий господарський розвиток США і Канади порівняно з католицькою Латинською Америкою.

            Вернер Зомбарт, будучи учнем Г.Шмоллера, також по­чинав як історик народного господарства. Надалі він праг­нув поєднати історизм із побудовою абстрактної теорії ка­піталізму. У такому дусі написана його головна праця «Су­часний капіталізм» (1902 р.).

            Зомбарт вводить поняття «господарська система» і «гос­подарська епоха». Господарська система – це абстрактно-теоретична конструкція, очищена від історичної конкрети­ки модель. Господарська епоха – це реальність, що слугує об'єктом емпіричного дослідження. Але самі епохи виділя­ються тільки на підставі сформованих теоретичних моде­лей, тобто господарських систем.

            Викладений нами напрям дослідження представників історичної школи прийнято відносити до нетрадиційного напряму в економічній науці, оскільки  його відрізняють специфічні погляди на предмет і метод політичної економії та її проблематику. Так, «історики» обгрунтовували, що економічні закони не є універсальними і загальними категоріями: головне – це історичні факти, що використовуються як аргументи, а не логічні міркування та схеми. Порівняльний метод в економічній науці, вважали представники цього напряму, є найбільш надійним і результативним інструментом вивчення економічної реальності. Представники молодої історичної школи доводили у своїх працях, що узагальнення теоретичного характеру мають спиратися на досвід і факти.   

Отже, розглянемо наукові ідеї основних представників цього напряму по суті:  

 

Економічні дослідження нової історичної школи | 0 Комментарии | Создать учётную запись

Следующие комментарии принадлежат тем, кто их опубликовал. Этот сайт не несёт ответственности за содержание комментариев.


Функции пользователя

Войти

С нами:

Гости: 25

Лучшее


Что нового

СТАТЬИ за последние 24 часов

Новых статей нет

КОММЕНТАРИИ за последние 2 дней

Нет новых комментариев

Poll

Независимое тестирование

Как Вы считаете, улучшило ли качество образования в Украине внедрение независимого тестирования?

  •  Да
  •  Нет
  •  Сложно сказать

Результаты
Other polls | 1,232 voters | 10 Комментарии