Добро пожаловать на Новости образования 21.09.2021 г. | 18:10

Німецька національна політична економія

  • 21.02.2009 г. | 15:46

У Німеччині XIX ст. розвиток економічної думки відбу­вався власним шляхом, що певною мірою пояснюється своє­рідними умовами економічного і соціально-політичного розвитку країни. Сучасна індустрія створювалася тут за збереження сильних пережитків середньовічних аграрних відносин. На світових ринках панувала англійська індуст­рія, конкуренції з якою німецька промисловість витримати не могла. Звідси прагнення до митного захисту, державної підтримки.

Сформована у 40–50-ті роки XIX ст. так звана історич­на школа в економічній науці вирізнялася фетишизацією національної специфіки господарства різних країн і звеличуванням ролі державних інститутів. Попередником істо­ричної школи був Фрідріх Ліст (1789–1846). Сутність його вчення добре передає назва головної праці – «Національна система політичної економії» (1841 р.). Ф. Ліст критикував англійську класичну школу за «космополітизм», який він вбачав у спробі створення універсальної економічної кон­цепції, придатної для всіх країн і народів. За Ф. Лістом, кожна нація має свій шлях економічного розвитку, еконо­міка окремих країн підпорядковується власним законам.

            Ф. Ліст не був прибічником збереження відсталого, обплу­таного феодальними пережитками німецького господарства. Виступаючи за індустріалізацію Німеччини, він сформулю­вав теорію розвитку продуктивних сил. Добробут нації виз­начається не кількістю створеного товарного багатства, як стверджувала класична школа, а ступенем розвитку продук­тивних сил. Здатність створювати багатство нескінченно важ­ливіша за саме багатство. Вирішальна продуктивна сила – заводська промисловість. Але якщо А. Сміт і Д. Рікардо вва­жали продуктивною тільки працю в матеріальному вироб­ництві, то Ф. Ліст вважав продуктивною будь-яку працю, яка прямо чи побічно сприяє створенню багатства. Тому до скла­ду продуктивних сил він включає державні інститути, аж до поліції, систему освіти, науку, релігію, пресу.

            Якщо англійська класична школа та інші економічні вчення зосереджували увагу на   аналізі сучасного капіталі­стичного господарства, розглядаючи його як природний стан, то Ф. Ліст прокламував необхідність історичного підхо­ду до економіки. У поступальному русі національної еконо­міки він виділяв п'ять стадій: дикість, пастушачу стадію, землеробську, землеробно-мануфактурну і землеробно-мануфактурно-комерційну. Досягнення останньої, вищої ста­дії, вимагає державного втручання, «виховного протекціо­нізму», що має на меті створення єдиного національного ринку, усунення внутрішніх бар'єрів і водночас захисту від придушення національного господарства більш розвинути­ми, більш могутніми продуктивними силами інших держав.

            Основні ідеї Ф.Ліста набули розвитку в працях В. Рошера (1817–1894), Б. Гільдебранда (1812–1878) і К. Кніса (1821 –1898), що склали ядро історичної школи.

            Вільгельм Рошер стверджував, що природні відмінності країн, особливості окремих народів, що виявляються в їхніх здібностях, звичках, ступені розвитку і сформованих полі­тичних інститутах, виключають можливість існування однотипних господарських систем у різних націй. Загальної для всього світу економічної теорії бути не може. Немає єдиної політичної економії, є безліч національних наук.

             Бруно Гільдебранд протиставляв абстрактному методу класиків емпіричні дослідження, збирання статистичної й історичної інформації. Він запропонував трифазну схему еко­номічного розвитку людства. Перша фаза – природне, або натуральне, господарство: обміну продуктів не було або він здійснювався без грошей. Друга фаза – грошове господар­ство: гроші стають необхідним посередником обміну. Третя фаза – кредитне господарство: гроші перестають відіграва­ти роль посередника в обміні. Обмін відбувається без участі грошей, на основі кредиту. Господарство в третій фазі – це вищий тип господарства, тому що тут відкриваються всі можливості для активних людей: навіть не маючи капіталу, вони можуть завдяки кредиту стати підприємцями.

            Карл Кніс зайшов у запереченні загальних економічних законів, мабуть, далі усіх своїх колег по історичній школі. Він відкидав саму можливість існування економічної теорії. Наука існує лише там, де є повторюваність досліджуваних явищ. Шляхи економічного розвитку народів настільки специфічні, що про повторюваність і мови бути не може. Економічні явища в принципі не доступні пізнанню. Мож­на тільки описати їх виникнення і розвиток та дати їм мо­ральну оцінку. В економічній еволюції різних народів не можна знайти загальних законів – у кращому випадку можна говорити про аналогії.

            Щодо тлумачення економічних категорій і механізмів історична школа не внесла нічого нового порівняно зі свої­ми попередниками. За винятком В. Рошера, її представни­ки не виявляли інтересу до цієї проблематики. В. Рошер поділяв концепцію трьох факторів виробництва Ж.Б. Сея. При цьому В. Рошер застосовував до теорії факторів вироб­ництва історичний підхід: у міру еволюції національної еко­номіки вирішальна роль переходить від одного фактора до іншого (від природи до праці, а від праці до капіталу).

 

Німецька національна політична економія | 0 Комментарии | Создать учётную запись

Следующие комментарии принадлежат тем, кто их опубликовал. Этот сайт не несёт ответственности за содержание комментариев.


Функции пользователя

Войти

С нами:

Гости: 20

Лучшее


Что нового

СТАТЬИ за последние 24 часов

Новых статей нет

КОММЕНТАРИИ за последние 2 дней

Нет новых комментариев

Poll

Независимое тестирование

Как Вы считаете, улучшило ли качество образования в Украине внедрение независимого тестирования?

  •  Да
  •  Нет
  •  Сложно сказать

Результаты
Other polls | 1,251 voters | 10 Комментарии