Основними творами Клода Анрі де Рувруа Сен-Сімона (1760–1825) є «Листи женевського мешканця», «Погляди на власність».

Сен-Сімон бачив значення історії в поступовому переході від однієї формації до іншої (від рабовласницької до фео­дальної, а від останньої до промислової) під впливом зрос­тання знань і розвитку економіки.

            Головною вадою капіталістичного суспільства Сен-Сімон вважав роздробленість і анархію виробництва. Ця анархія – неминучий наслідок економічної свободи, яка базується на індивідуалізмі приватних власників. У суспільстві велика промисловість буде керуватися з єдиного центру, функціо­нувати за єдиним планом, що розробляється вченими. Пла­нування охопить як виробництво, так і розподіл продукції в масштабі країни.

            Він вважав, що майбутнє належить великому індустрі­альному виробництву і промисловому класу (підприємці, робітники, вчені). Обстоював організовану працю, в основі якої лежить принцип: «від кожного за здібностями, кожно­му – за внеском».

            Для створення суспільства майбутнього, на думку Сен-Сімона, необхідно перебудувати не тільки матеріальні умо­ви життя, а й розвивати духовні якості людей.

            Сен-Сімон не висував вимоги заміни приватної власності суспільною. У його системі зберігається приватна капіта­лістична власність, існує частка, що централізовано виділяєтья із суспільного продукту на винагороду за капітал. Обов'язкові для капіталістів умови – особиста праця, участь у виробництві та підпорядкування загальному плану.