Перебудувати суспільство на засадах справедливості за допомогою держави намагались також соціалісти К. Родбертус і Ф. Лассаль.

Карл Йоганн Родбертус-Ягецов (1805–1875) – німець­кий соціаліст. Після закінчення у 1827 р. Геттінгенського університету Родбертус служив певний час у судовому ві­домстві. Родбертуса обирали членом парламенту, певний час він був міністром. Залишивши політичну арену, Родбертус присвятив себе дослідженню соціально-економічних про­блем.

            Основні праці Родбертуса: «До пізнання нашого держав­но-економічного стану» (1842 р.), «Соціальні листи до Кірх-мана» (1850–1851 рр.). Після смерті Родбертуса було опуб­ліковано його працю «Капітал» («Четвертий соціальний лист») (1884 р.).

            Родбертус посідає своєрідне місце в історії економічної Думки. Сприйнявши ідеї С.Сісмонді, критику ним капіта­лізму і нужденного становища робітничого класу, він виступає з проповіддю соціалістичних ідей. Проте, його со­ціалізм, на відміну від марксистського, мирно співіснує з німецькою монархією. Родбертус прихильник суто економічних форм боротьби, виступає проти політичних дій про­летаріату. Він погоджувався з тим, що можливості втілен­ня ідей соціалізму на той час були надто обмеженими. Але це, на його думку, не стосується теорії. Тут не повинно бути компромісів. Саме тому він гостро критикує теоретичні за­сади так званого катедер-соціалізму (німецької соціально-етичної школи) і, разом із тим, стає одним з основополож­ників теорії «державного соціалізму». Реформування су­спільства він сподівався здійснити за допомогою зрівняль­ного розподілу. Захищаючи переважно інтереси дрібної бур­жуазії, Родбертус, проте, виступає за виплату робітникові повного продукту його праці. Еволюція капіталістичного ви­робництва, за Родбертусом, відбуватиметься через перетво­рення капіталістичної власності на трудову. Здійснити соці­альні реформи має держава.

            Родбертус, спираючись на трудову теорію вартості, роз­глядає прибуток капіталіста і земельну ренту як нетрудо­вий прибуток, пов'язаний з приватною власністю. Їй на зміну має прийти комуністична власність, що базується на особистій праці. Шлях до комунізму лежить через рефор­ми, що поступово передають власність у руки держави.