П'єр Жозеф Прудон (1809–1865) – ідеолог дрібнобур­жуазної політичної економії в період капіталізму, що склав­ся. Головною є праця під назвою «Що таке власність?», де власність описується як основна причина порушення рів­ності.

При цьому Прудон не виступає проти власності – його обурюють факти зловживання нею. Широку популяр­ність принесла Прудону «дзвінка» фраза: «Власність – це кра­діжка». Приватній власності він протиставляє володіння, базоване на особистій праці. Великі підприємства і заліз­ниці можуть перейти у спільне володіння робітників, але основу економіки повинні становити індивідуальні володін­ня дрібних товаровиробників. Перед обличчям могутності великого капіталу, що посилюється, і внаслідок розвитку фабрично-заводської промисловості вчений вважав за необ­хідне перехід великих промислових підприємств і залізнич­ного транспорту в руки асоціацій робітників та службовців, але продовжував обстоювати збереження приватної влас­ності на засоби виробництва у всіх галузях промисловості по всій країні.

Інша широковідома праця Прудона – «Система економічних суперечностей, або Філософія убогості» (1848 р.). У ній автор прагне досягти в суспільстві рівності шляхом створення акціонерних товариств. Прудон виробив  практичну програму соціальної реформи. Сутність реформи – створення банку на засадах акціонерного товариства. Прудон був противником лихварства, оскільки вважав відсоток основною формою привласнення додаткової праці. Розвиваючи свої концепції в роки Другої імперії у Франції, Прудон зробив висновок, що вирішення суспільних суперечностей можливе лише за допомогою врівноваження со­ціальних сил, що діють у суспільстві, здійснення ідеї спра­ведливості і морального вдосконалення особистості люди­ни. Однією з умов втілення у життя своїх ідеалів Прудон вважав відмову жінок від роботи у промисловості, від участі в суспільному житті.